димар

(укр.)

Конструкція, що забезпечує відведення диму від печі. Здіймається над даховою покрівлею, отримуючи різноманітні форми й оздоблення.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. димар — ДИМАР – ДИМОХІД – КОМИН Димар, -я, ор. -ем. 1. Труба для відведення диму з печі, кочегарки тощо. 2. Прилад для обкурювання бджіл. Димохід, -ходу. Димар, а також канал для виходу диму в димар. Комин, -а. 1. Нижня частина димоходу варистої печі. 2. Те саме, що димохід. Літературне слововживання
  2. димар — дима́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. димар — -я, ч. 1》 Труба для відведення диму з печі житлового приміщення, казанної, заводу і т. ін. 2》 Прилад з міхом для обкурювання бджіл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. димар — ДИМА́Р (труба для відведення диму з печі), КО́МИН, ВИ́ВІД, БО́ВДУР розм., ВЕРХ розм. (горішня частина димоходу над дахом). Сизий димок виривається з чорного димаря (Панас Мирний); Збудилось соннеє село. На коминах димочок в'ється (С. Словник синонімів української мови
  5. димар — (труба, якою виходить дим) комин, вивід, розм. бовдур. Словник синонімів Полюги
  6. димар — ДИМА́Р, я́, ч. 1. Труба для відведення диму з печі житлового приміщення, казанної, заводу і т. ін. Зверху на покрівлях не видко ні одного вивода чи димаря (Н.-Лев., II, 1956, 400); Показався димар цукрового заводу (Шиян, Гроза.., 1956,245); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  7. димар — Дима́р, -ря́, -ре́м; -марі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. димар — Бовдур, верх, вивід, витяжка, демня, диминець, димник, димниця, димня, димокур, довжик, духниця, душник, комин, комін, курінь (від куріти) Словник синонімів Вусика
  9. димар — [диемар] -ар'а, ор. -арем, м. (на) -р'і, мн. -р'і, -р'іў Орфоепічний словник української мови