димник

(ст.слов.)

1. Те саме, що і вікно волокове.

2. Вид пічної труби або верхня частина димоходу, що інколи прикрашалася різьбленням. Д., що влаштовувався у курній хаті, був більшим і вищим ніж звичайна пічна труба.

3. Декоративне завершення димаря.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. димник — див. димар Словник синонімів Вусика
  2. димник — Ди́мник: — комин [51] Словник з творів Івана Франка
  3. димник — -а, ч., заст. Димар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. димник — Димник, -ка м. = димарь. Словник української мови Грінченка