димник

Димник, -ка

м. = димарь.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. димник — Ди́мник: — комин [51] Словник з творів Івана Франка
  2. димник — -а, ч., заст. Димар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. димник — див. димар Словник синонімів Вусика
  4. димник — (ст.слов.) 1. Те саме, що і вікно волокове. 2. Вид пічної труби або верхня частина димоходу, що інколи прикрашалася різьбленням. Д., що влаштовувався у курній хаті, був більшим і вищим ніж звичайна пічна труба. 3. Декоративне завершення димаря. Архітектура і монументальне мистецтво