1. Словник української мови Грінченка

димний

Димний, -а, -е

1) Дымный, курной. Не видно було ні димних печей, ні бочок, ні возів з припасами. К. ЧР. димна хижа. Курная изба. Вх. Лем. 410.

2) Дымчатаго цвѣта. Мак повний усякий: червоний, перістий і димний. О. 1862. IV. 72.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. димний — ди́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. димний — ДИМНИЙ – ДИМОВИЙ – ДИМЧАСТИЙ Димний. 1. Який виділяє дим, з димом; який складається з диму; сповнений диму, просякнутий димом; який пахне димом або має присмак диму: димна піч, димне полум’я, димний викид, димна головешка, димне приміщення... Літературне слововживання
  3. димний — -а, -е. 1》 Прикм. до дим 1). || Який димить; із димом. || Наповнений димом, задимлений. 2》 Схожий на дим, кольору диму. Димний порох. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. димний — ДИ́МНИЙ (який димить; сповнений диму), КУРНИ́Й, ЧАДНИ́Й. Навколо вогнищ димних вояки Од вітру трусяться і чистять зброю (В. Мисик); В ранки погожі і в сутінки пізні З димної кузні клекіт гуля (А. Словник синонімів української мови
  5. димний — ДИ́МНИЙ, а, е. 1. Прикм. до дим 1. [Деїфоб:] Доволі слів тих темних і страшних, що придавили люд, мов димна хмара (Л. Укр., II, 1951, 308); Теплий вітер.. все ще доносив гіркий димний присмак (Жур., Вечір.., 1958, 278); // Який димить; з димом. Словник української мови в 11 томах