димний
ДИМНИЙ – ДИМОВИЙ – ДИМЧАСТИЙ
Димний. 1. Який виділяє дим, з димом; який складається з диму; сповнений диму, просякнутий димом; який пахне димом або має присмак диму: димна піч, димне полум’я, димний викид, димна головешка, димне приміщення, димне місто, димні руїни, димна гіркота, димна каша. 2. Схожий на дим, кольору диму: димна хмара, димна мла, димні сутінки, димний світанок.
Димовий. 1. Який стосується диму як скупчення дрібних твердих частинок та газоподібних продуктів, що виділяються при згорянні: димовий вихор, димовий стовп, димові гази, димовий туман. 2. Призначений для виходу диму: димовий отвір, димова труба. 3. Здатний утворювати густий дим; який служить для утворення смуги диму як засобу маскування тощо: димовий захист, димова заслона, димовий сигнал, димова міна, димова шашка.
Димчастий. Подібний до диму: димчаста завіса, димчастий топаз (кварц), димчасті окуляри.
Значення в інших словниках
- димний — ди́мний прикметник Орфографічний словник української мови
- димний — -а, -е. 1》 Прикм. до дим 1). || Який димить; із димом. || Наповнений димом, задимлений. 2》 Схожий на дим, кольору диму. Димний порох. Великий тлумачний словник сучасної мови
- димний — ДИ́МНИЙ (який димить; сповнений диму), КУРНИ́Й, ЧАДНИ́Й. Навколо вогнищ димних вояки Од вітру трусяться і чистять зброю (В. Мисик); В ранки погожі і в сутінки пізні З димної кузні клекіт гуля (А. Словник синонімів української мови
- димний — ДИ́МНИЙ, а, е. 1. Прикм. до дим 1. [Деїфоб:] Доволі слів тих темних і страшних, що придавили люд, мов димна хмара (Л. Укр., II, 1951, 308); Теплий вітер.. все ще доносив гіркий димний присмак (Жур., Вечір.., 1958, 278); // Який димить; з димом. Словник української мови в 11 томах
- димний — Димний, -а, -е 1) Дымный, курной. Не видно було ні димних печей, ні бочок, ні возів з припасами. К. ЧР. димна хижа. Курная изба. Вх. Лем. 410. 2) Дымчатаго цвѣта. Мак повний усякий: червоний, перістий і димний. О. 1862. IV. 72. Словник української мови Грінченка