домінанта

(лат. — повеління)

Пануюча споруда в архітектурному комплексі або ансамблі. Звичайно має значну висоту (наприклад, дзвіниця, башта) і визначає силует забудови. У монументальному чи декоративному мистецтві — композиційний акцент.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. домінанта — (лат. dominantis — панівний) одне зі стилістичних понять, що у низці однотипних мовних одиниць виступає носієм основного значення і підпорядковує собі всі інші змістові і стилістичні значення: Україна — рідний край, рідна земля, Вітчизна, Батьківщина, барвінковий край. Словник стилістичних термінів
  2. домінанта — П'ятий звук у мажорному або мінорному діапазоні, також акорд, який побудований на ньому (напр., в C-dur: g-h-d). Універсальний словник-енциклопедія
  3. домінанта — доміна́нта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. домінанта — Доміна́нта, -ти, -ті; -на́нти, -на́нт Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. домінанта — доміна́нта [від лат. dominans (dominantis) – пануючий] 1. Головний, пануючий принцип, ідея, ознака; найважливіша складова частина. 2. фізіол. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. домінанта — (від лат. dominantis — панівний) — 1. П’ятий ступінь мажорного або мінорного ладу, один з головних ступенів цих ладів, розташований на квінту вище тоніки; Тяжінню Д. до тоніки властиві гострота,активність.Д.позначається римською цифрою або буквами Д чи D. Словник-довідник музичних термінів
  7. домінанта — -и, ж., книжн. 1》 Основна, панівна ідея, головний, панівний принцип. || Основна ознака або найважливіша складова частина чого-небудь. 2》 Тимчасово панівне вогнище збудження в центральній нервовій системі людини і тварини. 3》 муз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. домінанта — ПОЛО́ЖЕННЯ (твердження, думка, що лежить в основі чого-небудь), ТЕ́ЗА, ПРИ́НЦИП, ДОМІНА́НТА (основне, вихідне). Всі закони сучасної фізики передбачають як постулат положення про тривимірність реального простору (з журналу)... Словник синонімів української мови
  9. домінанта — ДОМІНА́НТА, и, ж., книжн. 1. Основна, пануюча ідея, головний, пануючий принцип. Домінантою [у ролі Марусі Богуславки] був жах перед зрадою батьківщини, особливо в сцені зустрічі з матір’ю (Минуле укр. Словник української мови в 11 томах