діатонікон
(грец. — простягатися)
Спосіб мурування, згідно з яким стіна викладалася з внутрішніми пустотами, а для її міцності через певні проміжки між тесаними каменями клали діатони (порівн. ісодомон, псевдоісодомон).
Джерело:
Архітектура і монументальне мистецтво
на Slovnyk.me