едикула

(лат. — будиночок)

1. Призначена для статуй ніша, яку фланкують оперті на підніжжя колони (пілястри), увінчані фронтоном.

2. Окрема культова споруда або надгробок з відповідно оформленою нішею для встановлення скульптурного зображення божества або урни в античні часи.

3. Католицька каплиця, де вхід вирішувався у вигляді храму в антах.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. едикула — едику́ла іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. едикула — ЕДИ́КУЛА, и, ж., архт. Невелика декоративна будівля або її деталь у вигляді двох колон, що підтримують фронтон. У римській архітектурі едикули розташовувалися в громадських будівлях, зокрема таких, як тріумфальні арки, міські ворота, храми (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. едикула — -и, ж., архіт. Невелика декоративна будівля або її деталь у вигляді двох колон, що підтримують фронтон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. едикула — еди́кула (лат. aedicula, зменш. від aedes – кімната, будівля) невелика декоративна будівля або деталь її (напр., віконний наличник) у вигляді двох колон, що підтримують фронтон. Словник іншомовних слів Мельничука