едикула
ЕДИ́КУЛА, и, ж., архт.
Невелика декоративна будівля або її деталь у вигляді двох колон, що підтримують фронтон.
У римській архітектурі едикули розташовувалися в громадських будівлях, зокрема таких, як тріумфальні арки, міські ворота, храми (з наук. літ.);
На старовинних цвинтарях Чернівців є саркофаги, обеліски, колони, едикули, мавзолеї (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- едикула — едику́ла іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- едикула — -и, ж., архіт. Невелика декоративна будівля або її деталь у вигляді двох колон, що підтримують фронтон. Великий тлумачний словник сучасної мови
- едикула — еди́кула (лат. aedicula, зменш. від aedes – кімната, будівля) невелика декоративна будівля або деталь її (напр., віконний наличник) у вигляді двох колон, що підтримують фронтон. Словник іншомовних слів Мельничука
- едикула — (лат. — будиночок) 1. Призначена для статуй ніша, яку фланкують оперті на підніжжя колони (пілястри), увінчані фронтоном. Архітектура і монументальне мистецтво