жанр
(фр. < лат. — рід)
Спільність творів образотворчого мистецтва згідно їхній пізнавальній (гносеологічній) та оціночній функціям. Внутрішньовидова класифікація, своєрідний типологічний розподіл здійснюється залежно від тематики творів, яка віддзеркалює ідейні запити, актуальну проблематику свого часу. Подібно до типології в архітектурі, Ж. свідчить об утилітарних, прагматичних потребах суспільства, що зумовлюють створення тих чи інших живописних і скульптурних творів. Жанровий розподіл чітко визначився в європейському образотворчому мистецтві з XVI ст. спочатку поділом на "високий" і "низький" Ж., а згодом розвивались історичний, портретний, побутовий, пейзажний, анімалістичний та інші.
Джерело:
Архітектура і монументальне мистецтво
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жанр — жанр іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- жанр — (мистецтва) РІЗНОВИД; (митця) стиль, манера, маніра; (- картину) побутова <�жанрова> сценка. Словник синонімів Караванського
- жанр — -у, ч. 1》 Вид творів у галузі якого-небудь мистецтва, який характеризується певними сюжетними та стилістичними ознаками. 2》 Живопис на побутові теми; картина побутового сюжету. 3》 Спосіб що-небудь робити; сукупність прийомів; стиль, манера. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жанр — [франц. genre, від лат. genus (generis) – рід, вид] тип мистецького й літературного твору (роман, повість, поема тощо). Словник іншомовних слів Мельничука
- жанр — Жанр, -ру, -рові, у -рі; жа́нри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жанр — ЖАНР, у, ч. 1. Вид творів у галузі якого-небудь мистецтва, який характеризується певними сюжетними та стилістичними ознаками. Творчість Шевченка дивує широтою діапазону, багатством жанрів і форм (Корн. Словник української мови в 11 томах