журавель

Значення в інших словниках

1. журавель — жураве́ль іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. журавель — [журавел'] -аўл'а, ор. -аўлем, м. (на) -аўл'у/-аўлев'і, мн. -аўл'і, -аўл'іў Орфоепічний словник української мови
3. журавель — -вля, ч. 1》 Великий перелітний птах із довгими ногами, шиєю і прямим гострим дзьобом, живе на лісових і степових болотах. 2》 Довга жердина, приладнана біля колодязя як важіль для витягування води, або й весь пристрій з такою жердиною. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. журавель — Українська народна танцювальна пісня, весільний хоровод, жартівливий за характером. Музичний розмір 2/4 або 4/4. Ж. виконується в помірному темпі, що поступово прискорюється. Словник-довідник музичних термінів
5. журавель — ЖУРАВЕ́ЛЬ (птах), ВЕСЕ́ЛИК фольк., ЖУРА́В рідше. Кукурудза шумить пожовтіла, знов у вирій летять журавлі (В. Сосюра); На Україні весною старі люди називають їх (журавлів) не журавлями, а веселиками (з газети); Летіли журави понад Михаловці (пісня). Словник синонімів української мови
6. журавель — Жураве́ль, -вля́, -вле́ві, -вле́м; -влі́, -влі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. журавель — ЖУРАВЕ́ЛЬ, вля́, ч. 1. Великий перелітний птах з довгими ногами, шиєю і прямим гострим дзьобом, живе на лісових та степових болотах. Високо, під ясним небом, в’ються орли, хмарою літають дрохви, журавлі, хохітва (Стор. Словник української мови в 11 томах
8. журавель — Журавель, -вля м. 1) Журавль, Grus. Лучче синиця в жмені, ніж журавель в небі. Ном. № 7296. 2) Очепъ, подъемный рычагъ у колодца. КС. 1883. IX. 223. Стеся пішла, а я за журавля, щоб витягти води. Г. Барв. 382. 3) Грудныя внутренности. 4) Родъ танца. Словник української мови Грінченка