1. Словник української мови в 11 томах

журавель

ЖУРАВЕ́ЛЬ, вля́, ч.

1. Великий перелітний птах з довгими ногами, шиєю і прямим гострим дзьобом, живе на лісових та степових болотах.

Високо, під ясним небом, в’ються орли, хмарою літають дрохви, журавлі, хохітва (Стор., І, 1957, 333);

Десь у небі тужливо курликали журавлі, відлітаючи в теплий край (Кучер, Чорноморці, 1956, 215);

*У порівн. В той час на верхніх східцях з’явилась висока, рівна станом панія, ..цибата, як журавель (Н.-Лев., IV, 1956, 293).

2. Довга жердина, приладнана біля колодязя як важіль для витягування води, або й весь пристрій з такою жердиною.

Чутно, як хтось витягує воду з колодязя: довгий немазаний журавель немилосердно скрипить (Коцюб., І, 1955, 233);

Далеко серед пасовиськ видніється колодязь з журавлем — водопій для худоби (Гончар, Маша.., 1959, 30).

3. Народний сюжетний танець, в якому танцюючі зображують журавлів.

Тут інші журавля скакали, А хто од дудочки потів (Котл., І, 1952, 77);

Широко розповсюджені [на Дніпропетровщині] .. сюжетні танці — «Швець», «Коваль», .. «Горлиця», «Журавель» і інші (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. журавель — жураве́ль іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. журавель — [журавел'] -аўл'а, ор. -аўлем, м. (на) -аўл'у/-аўлев'і, мн. -аўл'і, -аўл'іў Орфоепічний словник української мови
  3. журавель — -вля, ч. 1》 Великий перелітний птах із довгими ногами, шиєю і прямим гострим дзьобом, живе на лісових і степових болотах. 2》 Довга жердина, приладнана біля колодязя як важіль для витягування води, або й весь пристрій з такою жердиною. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. журавель — Українська народна танцювальна пісня, весільний хоровод, жартівливий за характером. Музичний розмір 2/4 або 4/4. Ж. виконується в помірному темпі, що поступово прискорюється. Словник-довідник музичних термінів
  5. журавель — ЖУРАВЕ́ЛЬ (птах), ВЕСЕ́ЛИК фольк., ЖУРА́В рідше. Кукурудза шумить пожовтіла, знов у вирій летять журавлі (В. Сосюра); На Україні весною старі люди називають їх (журавлів) не журавлями, а веселиками (з газети); Летіли журави понад Михаловці (пісня). Словник синонімів української мови
  6. журавель — Жураве́ль, -вля́, -вле́ві, -вле́м; -влі́, -влі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. журавель — Довга жердина над колодязем для підйому води. Поширена у народному будівництві. Архітектура і монументальне мистецтво
  8. журавель — Журавель, -вля м. 1) Журавль, Grus. Лучче синиця в жмені, ніж журавель в небі. Ном. № 7296. 2) Очепъ, подъемный рычагъ у колодца. КС. 1883. IX. 223. Стеся пішла, а я за журавля, щоб витягти води. Г. Барв. 382. 3) Грудныя внутренности. 4) Родъ танца. Словник української мови Грінченка