журавка
ЖУРА́ВКА, и, ж., розм. Самка журавля; журавлиця.
Де журавка ходила. Там пшениця вродила. Де журавель походив, То там кукіль уродив (Укр.. лір. пісні, 1958, 397);
Зашумлять під вітром Сосни зеленаві, Пролуна журавки тихий крик (Забашта, Квіт.., 1960, 76).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- журавка — жура́вка іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- журавка — -и, ж., розм. Те саме, що журавлиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- журавка — Журавка, -ки ж. Самка журавля. Над річкою, над бистрою там журавка купалася. Мет. 447. ум. журавочка. Був собі журавель та журавочка. Г. Барв. 38. Словник української мови Грінченка