заповідник

Ділянка з унікальними архітектурними спорудами, де передбачаються суворі правила охорони пам'яток і дотримуються режиму регулювання забудови.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заповідник — [запоув’ідниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  2. заповідник — ЗАПОВІ́ДНИК, а, ч. Територія або архітектурна споруда, яка перебуває під охороною держави (з метою збереження тваринного та рослинного світу, всього природного комплексу чи пам’яток старовини тощо). Словник української мови в 11 томах
  3. заповідник — запові́дник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. заповідник — Спеціально виділена територія лісу, степу, акваторії та ін. для збереження та відтворення характерної флори і фауни. Універсальний словник-енциклопедія
  5. заповідник — Заказнище Словник чужослів Павло Штепа
  6. заповідник — -а, ч. Територія або архітектурна споруда, яка перебуває під охороною держави (з метою збереження тваринного та рослинного світу, всього природного комплексу чи пам'яток старовини тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. заповідник — рос. заповедник окремі лісові, земельні та водні простори, природні багатства яких мають особливу наукову й історичну або народногосподарську цінність з погляду збереження на них первісної фауни й флори, або які мають водоохоронне, оздоровче... Eкономічна енциклопедія