заповідник
рос. заповедник
окремі лісові, земельні та водні простори, природні багатства яких мають особливу наукову й історичну або народногосподарську цінність з погляду збереження на них первісної фауни й флори, або які мають водоохоронне, оздоровче, геологічне, наукове, культурне значення. 3. вносять до спеціального реєстру і беруть під охорону держави. Територія 3. вилучається з господарського користування, вона належить державному заповідному фонду.
Джерело:
Eкономічна енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заповідник — [запоув’ідниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- заповідник — -а, ч. Територія або архітектурна споруда, яка перебуває під охороною держави (з метою збереження тваринного та рослинного світу, всього природного комплексу чи пам'яток старовини тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- заповідник — Заказнище Словник чужослів Павло Штепа
- заповідник — запові́дник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- заповідник — Спеціально виділена територія лісу, степу, акваторії та ін. для збереження та відтворення характерної флори і фауни. Універсальний словник-енциклопедія
- заповідник — ЗАПОВІ́ДНИК, а, ч. Територія або архітектурна споруда, яка перебуває під охороною держави (з метою збереження тваринного та рослинного світу, всього природного комплексу чи пам’яток старовини тощо). Словник української мови в 11 томах
- заповідник — Ділянка з унікальними архітектурними спорудами, де передбачаються суворі правила охорони пам'яток і дотримуються режиму регулювання забудови. Архітектура і монументальне мистецтво