1. Eкономічна енциклопедія

заповіт

рос. завещание

духівниця, акт. за яким власник розпоряджається своїм майном на випадок смерті. Кожен громадянин може залишити своє майно або частину його одній чи кільком особам, які є або не є спадкоємцями за законом, а також державі, окремим юридичним особам.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заповіт — Духівниця, тестамент, остання воля, г. завіщання; (внукам) настанова, наказ, заповідь; (Новий, Старий) рел. завіт. Словник синонімів Караванського
  2. заповіт — [запоув’іт] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. заповіт — -у, ч. 1》 Офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті. || Передсмертна воля. 2》 перен. Настанова, наказ, дані послідовникам або нащадкам. || Те, що увійшло в традицію, встановилося з давніх часів. 3》 Те саме, що заповідь 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заповіт — запові́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. заповіт — Одностороннє розпорядження майном, де у письмовій формі на випадок смерті визначаються спадкоємці. Універсальний словник-енциклопедія
  6. заповіт — ЗАПОВІ́Т (розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті; передсмертна воля; настанова, наказ послідовникам чи нащадкам), ДУХІВНИ́ЦЯ, ТЕСТАМЕ́НТ рідше, ЗАВІ́Т уроч. — Про який же скарб говорив батько?... Словник синонімів української мови
  7. заповіт — Запові́т, -ту, в -ті; -ві́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. заповіт — ЗАПОВІ́Т, у, ч. 1. Офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті. Стрий їх матері помер, не зробивши заповіту, і полишив значний спадок у готівці й земельних добрах (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. заповіт — Заповіт, -ту м. Завѣтъ, завѣщаніе. Шевч. 666. Словник української мови Грінченка