заповіт
запові́т
[запоув’іт]
-ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заповіт — Духівниця, тестамент, остання воля, г. завіщання; (внукам) настанова, наказ, заповідь; (Новий, Старий) рел. завіт. Словник синонімів Караванського
- заповіт — -у, ч. 1》 Офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті. || Передсмертна воля. 2》 перен. Настанова, наказ, дані послідовникам або нащадкам. || Те, що увійшло в традицію, встановилося з давніх часів. 3》 Те саме, що заповідь 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- заповіт — запові́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- заповіт — Одностороннє розпорядження майном, де у письмовій формі на випадок смерті визначаються спадкоємці. Універсальний словник-енциклопедія
- заповіт — ЗАПОВІ́Т (розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті; передсмертна воля; настанова, наказ послідовникам чи нащадкам), ДУХІВНИ́ЦЯ, ТЕСТАМЕ́НТ рідше, ЗАВІ́Т уроч. — Про який же скарб говорив батько?... Словник синонімів української мови
- заповіт — Запові́т, -ту, в -ті; -ві́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заповіт — ЗАПОВІ́Т, у, ч. 1. Офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті. Стрий їх матері помер, не зробивши заповіту, і полишив значний спадок у готівці й земельних добрах (Фр. Словник української мови в 11 томах
- заповіт — рос. завещание духівниця, акт. за яким власник розпоряджається своїм майном на випадок смерті. Кожен громадянин може залишити своє майно або частину його одній чи кільком особам, які є або не є спадкоємцями за законом, а також державі, окремим юридичним особам. Eкономічна енциклопедія
- заповіт — Заповіт, -ту м. Завѣтъ, завѣщаніе. Шевч. 666. Словник української мови Грінченка