заповіт
ЗАПОВІ́Т, у, ч.
1. Офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті.
Стрий їх матері помер, не зробивши заповіту, і полишив значний спадок у готівці й земельних добрах (Фр., VI, 1951, 203);
Кожний громадянин і кожна громадянка можуть за життя розпорядитися своїм майном на випадок смерті. Таке розпорядження називається заповітом (Рад. суд на охороні прав.., 1954. 60);
// Передсмертна воля.
Стоять чумаки, вірнеє браття, круг конаючого, похиливши сумно голови, і обіцяють вони сповнити його заповіт… (Коцюб., І, 1955. 182).
2. перен. Настанова, наказ, дані послідовникам або нащадкам.
[Жірондист:] Я писати буду до незнайомих друзів. Я лишу свій заповіт нащадкам по ідеї (Л. Укр., II, 1951, 166);
Народ виконав Шевченків заповіт, поховав поета на могилі, звідки видно і лани широкополі, і Дніпро, і кручі… (Чаб., Шляхами.., 1961, 57);
— Але умова, Павле Макаровичу, — ви книжки не зачитуєте. — Ну, певно ж. — Це я і так порушую дідусів заповіт, щоб жодна книга не виходила поза стіни цієї бібліотеки (Головко, II, 1957, 489);
// Те, що увійшло в традицію, встановилося з давніх часів.
Свобода торгівлі, свобода обміну була сотні років для мільйонів людей найбільшим заповітом економічної мудрості, була найміцнішою звичкою сотень і сотень мільйонів людей (Ленін, 31, 1951, 98).
3. Те саме, що за́повідь 2.
— Навчання в нас — найперший заповіт, — посміхнулась куточками уст Ганна Василівна (Донч., VI, 1957, 421).
Значення в інших словниках
- заповіт — Духівниця, тестамент, остання воля, г. завіщання; (внукам) настанова, наказ, заповідь; (Новий, Старий) рел. завіт. Словник синонімів Караванського
- заповіт — [запоув’іт] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
- заповіт — -у, ч. 1》 Офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті. || Передсмертна воля. 2》 перен. Настанова, наказ, дані послідовникам або нащадкам. || Те, що увійшло в традицію, встановилося з давніх часів. 3》 Те саме, що заповідь 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- заповіт — запові́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- заповіт — Одностороннє розпорядження майном, де у письмовій формі на випадок смерті визначаються спадкоємці. Універсальний словник-енциклопедія
- заповіт — ЗАПОВІ́Т (розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті; передсмертна воля; настанова, наказ послідовникам чи нащадкам), ДУХІВНИ́ЦЯ, ТЕСТАМЕ́НТ рідше, ЗАВІ́Т уроч. — Про який же скарб говорив батько?... Словник синонімів української мови
- заповіт — Запові́т, -ту, в -ті; -ві́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заповіт — рос. завещание духівниця, акт. за яким власник розпоряджається своїм майном на випадок смерті. Кожен громадянин може залишити своє майно або частину його одній чи кільком особам, які є або не є спадкоємцями за законом, а також державі, окремим юридичним особам. Eкономічна енциклопедія
- заповіт — Заповіт, -ту м. Завѣтъ, завѣщаніе. Шевч. 666. Словник української мови Грінченка