капітель

(нім. < лат. — головка)

Верхня частина колони, пілястри, яка повинна відзначити перехід від вертикальної стійки, що несе навантаження, до горизонтальної балки, котра теж має певну вагу. Тому звичайно вона трохи розширяється порівняно з колоною, щоб охопити більшу площу, виконуючи функції підбалки, і тим самим зменшити прогин балки. Верхня частина К. — абака часто є найширшою, плавним переходом до неї слугує ехін у вигляді подушки або дзвону, який начебто підтримується шийкою. Одночасно у різні часи у окремих народів, згідно з їх розумінням простору і тектонічним мисленням, склалися не тільки специфічні форми К. загалом і окремих частин зокрема, а й прийоми декоративного оздоблення. За формою існують наступні:

~ ахейська — складалася з ехіна і призматичної абаки, які своїми формами нагадують К. доричну. Була знайдена у Тірінфі, датується поч. VII ст. до н. е.

~ брабантська — відзначалась пишним листяним оформленням. Сформувалась і була поширена в архітектурі Нідерландів готичного періоду.

~ віяльна — утворена концентричними рядами рослинних і орнаментальних форм.

~ гаторична — у вигляді пальмових листів, що розпускаються і несуть кубічну абаку, декоровану зображеннями Гатор — давньоєгипетської богині неба. Вона показувалася з коров'ячими вухами та інколи рогами. Тому спочатку К. спочатку виконувалася у вигляді голови корови. А оскільки Гатор також вважалася богинею любові й музики, то її голову з двох або чотирьох боків часто увінчував відповідний атрибут — музикальний інструмент систр.

~ дзвоноподібна — у вигляді перевернутого дзвону.

~ діагональна — в іонічному ордері, коли всі волюти спрямовані по діагоналі абаки.

~ дорична — складена з шийки, ехіна у вигляді подушки і призматичної абаки.

~ еолійська — ехін з абакою суміщений і вирішений у вигляді двох завитків, що розходяться у два боки, між якими клалися балки перекриття. Ймовірно має дерев'яне походження, нагадуючи верхню частину розщепленого стовбура. Вживалась у VII–VI ст. до н. е. на Егейському узбережжі Малої Азії, населеному еолійцями, і вважається прототипом К. іонічної.

~ імпостна — розташована в аркаді по колонах, може зберігати ознаки класичного доричного та інших ордерів. У Візантії, на романському Заході та мусульманському Сході звичайно отримувала лаконічні форми, які збагачувались різноманітним орнаментальним різьбленням або рельєфними сюжетними зображеннями.

~ іонічна — утворюється зі складного абака у вигляді вузької і прямокутної в плані профільованої плити та іншої плити, що на чільному фасаді закручується волютами, які з обох боків утворюють балюстри. Подібний подушці ехін звичайно прикрашено іоніками.

~ композитна — корінфська, завершена волютами.

~ канапоподібна — з провисаючим поясом абаки.

~ корінфська — діагонального типа, має вигляд однаковий з чотирьох боків. Складається з абака у вигляді плити, прикрашеною поличкою з четвертним валом і сильно вдавленими всередину боками, кутові звиси якої підтримуються волютоподібними завитками, та дзвону. Останній оброблений двома ярусами гарно вигнутих листків аканта, розташованими над астрагалом фусту.

~ кошикоподібна — у вигляді чотирибічного кошика, прикрашеного витонченим, ажурним візерунком. Характерна для візантійського зодчества.

~ кубічна (кубовата) — з ехіном у вигляді півкулі, усіченої з чотирьох боків. Внаслідок утворюється форма близька до куба, але з дугоподібним нижнім боком кожної грані.

~ кутня (наріжна) — в іонічному ордері над крайньою колоною з двома волютами на обох фасадах.

~ листяна — з дзвоном, оформленим зображеннями листків.

~ лотосоподібна — з дзвоном, оформленим зображенням листків лотоса.

~ пальмоподібна — з дзвоном, оформленим зображенням листків пальми.

~ папірусоподібна — з дзвоном, оформленим у вигляді відкритого чи закритого бутона папірусу.

~ романська — те саме, що і ~ кубічна (кубовата).

~ тосканська — складена з шийки, ехіна і абаки, які майже не відзначаються від застосованих у доричній.

~ тригліфів — увінчує не фуст колони, а представляє собою поличку над тригліфом.

~ фінікійська — те саме, що і ~ еолійська. Крім того, фусти колон увінчувалися К. у вигляді протом (зокрема, у староперській архітектурі), різноманітних скульптур (в архітектурі Індії), складних кронштейнів типа доу-гун (у Китаї) тощо.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. капітель — -і, ж., архіт. Горішня частина (завершення) колони, пілястри або стовпа, на яку спирається балка чи архітрав. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. капітель — КАПІТЕ́ЛЬ², і, ж., збірн., полігр. Друковані літери, що мають розмір малих літер, а обрис – заголовних. Часто шрифти бувають з варіантом капітелі – множиною прописних букв, які знаходяться у верхньому регістрі... Словник української мови у 20 томах
  3. капітель — Капіте́ль, -те́лю, -те́леві (ч. р.: арх. і друк) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. капітель — Верхня частина колони, пілястри, перехідна форма між опорою і елементами, що підпираються; пластично сформована і оздоблена. Універсальний словник-енциклопедія
  5. капітель — капіте́ль іменник жіночого роду горішня частина колони, пілястри або стовпа, на яку спирається балка або архітрав Орфографічний словник української мови
  6. капітель — КАПІТЕ́ЛЬ, і, ж., архт. Горішня частина (завершення) колони, пілястри або стовпа, на яку спирається балка або архітрав. Скрізь пишні колони з мармуру з такими ажурними капітелями, що вони здаються сплетеними з тонкого кружева (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. капітель — капіте́ль (від лат. capitellum – головка) 1. Верхня частина колони, пілястри або стовпа, на яку спирається балка або архітрав. 2. Друкарські букви, які мають обрис заголовних (прописних), а розміри – малих букв. Словник іншомовних слів Мельничука