капітель

КАПІТЕ́ЛЬ², і, ж., збірн., полігр.

Друковані літери, що мають розмір малих літер, а обрис – заголовних.

Часто шрифти бувають з варіантом капітелі – множиною прописних букв, які знаходяться у верхньому регістрі, але мають приблизний розмір рядкової літери (з наук.-попул. літ.);

Капітель застосовують для набору заголовків, для шрифтового виділення в тексті та ін. (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

капітель — капіте́ль іменник жіночого роду горішня частина колони, пілястри або стовпа, на яку спирається балка або архітрав Орфографічний словник української мови
капітель — -і, ж., архіт. Горішня частина (завершення) колони, пілястри або стовпа, на яку спирається балка чи архітрав. Великий тлумачний словник сучасної мови
капітель — капіте́ль (від лат. capitellum – головка) 1. Верхня частина колони, пілястри або стовпа, на яку спирається балка або архітрав. 2. Друкарські букви, які мають обрис заголовних (прописних), а розміри – малих букв. Словник іншомовних слів Мельничука
капітель — Верхня частина колони, пілястри, перехідна форма між опорою і елементами, що підпираються; пластично сформована і оздоблена. Універсальний словник-енциклопедія
капітель — Капіте́ль, -те́лю, -те́леві (ч. р.: арх. і друк) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
капітель — КАПІТЕ́ЛЬ, і, ж., архт. Горішня частина (завершення) колони, пілястри або стовпа, на яку спирається балка або архітрав. Скрізь пишні колони з мармуру з такими ажурними капітелями, що вони здаються сплетеними з тонкого кружева (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
капітель — (нім. < лат. — головка) Верхня частина колони, пілястри, яка повинна відзначити перехід від вертикальної стійки, що несе навантаження, до горизонтальної балки, котра теж має певну вагу. Архітектура і монументальне мистецтво