картуш

(фр. < італ. — згорток)

1. Прикраса у вигляді розгорнутого сувою з надрізаними краями чи декоративного вінка, збагачена написами, гербами, емблемами в орнаментальному оточенні. Вживалася в часи Середньовіччя, але найбільше розповсюдження одержала в архітектурі й монументальному мистецтві бароко, прикрашаючи різні частини фасадів, акцентуючи вхідні портали, а також ведути, географічні карти.

2. Назва геральдичного щита.

3. Квітковий орнамент у партері парку із закрученими краями і вензелем в середині.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

картуш — карту́ш іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
картуш — -а, ч., спец. Ліпна або графічна прикраса у вигляді облямованого завитками щита або сувою з загорнутими краями, на якій роблять написи, емблеми тощо. Картуш над дверима будинку. Великий тлумачний словник сучасної мови
картуш — КАРТУ́Ш, а, ч., спец. Ліпна або графічна прикраса у вигляді облямованого завитками щита або сувою з гербом, написом, емблемою і т. ін. Картушами звичайно прикрашали парадні входи в палацах (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
картуш — карту́ш (франц. cartouche, від італ. cartoccio, букв. – згорток) скульптурна (ліпна) або графічна прикраса у вигляді декоративно обрамленого щита чи напіврозгорнутого сувою, на яких вміщують написи, герби, емблеми тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
картуш — Декоративне обрамлення гербового щита, таблиці з написом, барельєфа, картини; також орнамент у вигляді декоративного щита. Універсальний словник-енциклопедія
картуш — КАРТУ́Ш, а, ч., спец. Ліпна або графічна прикраса у вигляді облямованого завитками щита або сувою з загорнутими краями, на якій роблять написи, емблеми тощо. Картуш над дверима будинку; Картуш у книжці. Словник української мови в 11 томах
картуш — рос. картуш графічна прикраса, найчастіше у вигляді щита, панно, планшета, на яких уміщують рекламний текст, декоративні елементи, емблеми, герби тощо. Eкономічна енциклопедія