картуш

карту́ш

(франц. cartouche, від італ. cartoccio, букв. – згорток)

скульптурна (ліпна) або графічна прикраса у вигляді декоративно обрамленого щита чи напіврозгорнутого сувою, на яких вміщують написи, герби, емблеми тощо.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. картуш — карту́ш іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. картуш — -а, ч., спец. Ліпна або графічна прикраса у вигляді облямованого завитками щита або сувою з загорнутими краями, на якій роблять написи, емблеми тощо. Картуш над дверима будинку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. картуш — КАРТУ́Ш, а, ч., спец. Ліпна або графічна прикраса у вигляді облямованого завитками щита або сувою з гербом, написом, емблемою і т. ін. Картушами звичайно прикрашали парадні входи в палацах (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. картуш — Декоративне обрамлення гербового щита, таблиці з написом, барельєфа, картини; також орнамент у вигляді декоративного щита. Універсальний словник-енциклопедія
  5. картуш — КАРТУ́Ш, а, ч., спец. Ліпна або графічна прикраса у вигляді облямованого завитками щита або сувою з загорнутими краями, на якій роблять написи, емблеми тощо. Картуш над дверима будинку; Картуш у книжці. Словник української мови в 11 томах
  6. картуш — рос. картуш графічна прикраса, найчастіше у вигляді щита, панно, планшета, на яких уміщують рекламний текст, декоративні елементи, емблеми, герби тощо. Eкономічна енциклопедія
  7. картуш — (фр. < італ. — згорток) 1. Прикраса у вигляді розгорнутого сувою з надрізаними краями чи декоративного вінка, збагачена написами, гербами, емблемами в орнаментальному оточенні. Архітектура і монументальне мистецтво