керамопластика

(грец. — глина і пластика)

Вмуровування у цегляну або кам'яну кладку глазурованих керамічних блюд, ввігнутих тарелів, орнаментальних композицій, які значно збагачували колористичну гаму і посилювали декоративний ефект екстер'єру споруди (синонім — клаузонне). Бере початок у Візантії з X ст., де сполучалась з традиційним стрічковим муруванням з плінфи і розчину. Пізніше доповнювалась різною цеглою і глазурованими плитками. Вживалась також у західноєвропейській архітектурі.