килим

(тюрк. — повстяна ковдра)

Твір декоративно-ужиткового мистецтва, виконаний з важкої ворсистої тканини. У вигляді найпростіших виробів (кошм і циновок) почали вживатися з 1-го тис. до н. е. у кочовиків Центральної Азії і призначалися для розділу та обмеження простору в спорудах. Згодом виконувалися для покриття підлоги, прикраси стін та утеплення приміщень. На протязі століть у різних народів виробились національні форми килимарства (додатково див. шпалери3). Яскравими особливостями також вирізняються:

~ індійський — натуральний характерний рослинними мотивами, які відзначалися великим малюнком. На зламі XVII–XVIII ст. у Франції створювались шпалери з індійськими мотивами, що отримали таку ж назву.

~ китайський — в грубу тканину впліталися пофарбовані нитки шерстяної пряжі, утворюючи традиційні малюнки і символи, при цьому орнаментальні мотиви залишались незакінченими, такими, що начебто обриваються. Це мало означати нескінченість Всесвіту.

~ український — тканий безворсий двобічний, ручної роботи. Виконані фарбованими вовняними нитками рослинні, геометризовано-рослинні й геометричні орнаменти цілковито закривали конопляну або лляну основу. Застосування орнаментальних мотивів мало деякі особливості на Полтавщині, Київщині, Поділлі та інших регіонах. Певні національні риси також притаманні К. народів Кавказу, Молдови, Середньої Азії, Туреччини тощо.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. килим — КИ́ЛИМ, а, ч. Тканий, найчастіше ворсистий, із візерунками виріб для вкривання підлоги, оздоблення стін і т. ін. Крикнув Гамалія: – Брати, будем жити, – Будем жити, вино пити, Яничара бити, А курені килимами, Оксамитом крити! (Т. Словник української мови у 20 томах
  2. килим — ки́лим іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири ки́лими Орфографічний словник української мови
  3. килим — Ки́лим, -ма, на -мі; -лими́, -мі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. килим — [килием] -ма, м. (на) -м'і, мн. киелиеми, киелием'іў два килиемие Орфоепічний словник української мови
  5. килим — КИ́ЛИМ, а, ч. Тканий, найчастіше ворсистий, з візерунками виріб для вкривання підлоги, оздоблювання стін тощо. Крикнув Гамалія: — Брати, будем жити,— Будем жити, вино пити, Яничара бити, А курені килимами, Оксамитом крити! (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  6. килим — (під ноги) мат, (з картиною) гобелен; (сніговий) покрив, покров, габа. Словник синонімів Караванського
  7. килим — -а, ч. Тканий, найчастіше ворсистий, з візерунками виріб для вкривання підлоги, оздоблювання стін тощо. Килим-самоліт фольк. — чарівний килим, що сам може літати, переносячи персонажів казки в будь-яке місце. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. килим — КИ́ЛИМ (тканий, набивний тощо, найчастіше ворсистий, з візерунками виріб для вкривання підлоги, оздоблювання стін і т. ін.); КОЦ (КОЦЬ) розм. (ворсовий пристрижений однобічний); ЛІ́ЖНИК (кустарний); ПЛА́ХТА, ПЛАХТИ́НА (з картатої декоративної тканини). Словник синонімів української мови
  9. килим — Декоративна тканина, гладка або з одностороннім ворсовим покриттям (петльовим або волоконно-петльовим); вовняна чи з хіміч. волокон; гладкі к. можуть бути пітканими (виплетеними і з покриттям) або виготовленими на основі (ск. Універсальний словник-енциклопедія