кош

(тюрк. — палатка)

1. Призначений для пастухів зруб з товстих колод і земляним дахом.

2. Житло пастухів біля загону для скотини на Північному Кавказі.

3. Композиційний прийом розташування двох парних споруд по одній осі, прийнятий у містобудуванні Середньої Азії в XVI–XVII ст.

4. Табір кочовиків.