курган

(давньорус. < тюрк. — фортеця)

Надгробний земляний насип у стародавніх племен і народів, часто отримував значні розміри, круглу форму в плані і конусоподібний загальний об'єм.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. курган — КУРГА́Н, у, ч. Насип над стародавньою могилою. На території, де раніше жили скіфи, збереглося й досі багато курганів. Це земляні горби, які скіфи насипали над могилами своїх вождів (Іст. стар. Словник української мови в 11 томах
  2. курган — ГОРБ (невелике округле підвищення земної поверхні), ПА́ГОРОК, ПА́ГОРБ, ПРИ́ГІР, ПРИ́ГІРОК (ПРИ́ГО́РОК), ЗГІ́РОК, ПРИ́ГОРА, СУ́ГОРБ, КУЧУГУ́РА, ШПИЛЬ, ГОРБО́ВИНА, ГОРБИ́НА рідше, ПЕРЕ́ГІРОК рідше, БУГО́Р розм. Словник синонімів української мови
  3. Курган — Курга́н іменник чоловічого роду місто в Росії Орфографічний словник української мови
  4. курган — КУРГА́Н, у, ч. Високий насип у формі конуса над стародавньою могилою. Минаючи багато міст і сіл, старих багатостолітніх курганів, перенесімося в Дубно на Волині (О. Словник української мови у 20 томах
  5. курган — Могила; ІСТ. (на кордоні) насип; П. горб, узвишшя. Словник синонімів Караванського
  6. курган — Могила Словник чужослів Павло Штепа
  7. курган — Конічний земляний насип, усередині часто з дерев'яною або дерев'яно-кам'яною конструкцією, що містить один або більше тілопальних чи скелетних могил; відомий з часів неоліту до середньовіччя. Універсальний словник-енциклопедія
  8. курган — -у, ч. Насип над стародавньою могилою. || У старі часи – високий земляний насип при дорозі, на кордоні і т. ін. || Горб, гірка, що нагадують насип. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. курган — [курган] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  10. курган — див. горб; кладовище; могила Словник синонімів Вусика
  11. курган — Курга́н, -ну м. Курганъ. Ми підемо косити. То ти, як уже буде готова (каша), вийди на такий-то курган да й зови нас. ЗОЮР. Словник української мови Грінченка