1. Архітектура і монументальне мистецтво

лазня

1. Приміщення або споруда, призначені для миття тіла при одночасній дії води і гарячого повітря або пару. У різні часи та у різних народів споруди відзначалися об'ємно-просторовим вирішенням і характером оформлення. Самим відомими вважаються:

~ римлян — докл. див. терми.

~ російська — дерев'яна будівля у вигляді зрубу-п'ятистінку. Важливою частиною будівлі була піч (муровану називали коминком, з чавунним боєм — чугункою), а також дерев'яний "полок" з приступами й підголівником, на якому парилися. Перед основним приміщенням влаштовувався передбанник.

~ турецька — купольна споруда, яка відзначалася в період розквіту Оттоманської імперії складною композицією і пишністю декоративних форм. Про розпланувальну структуру докл. див. хаммам.

Крім Л., форми яких зумовлювалися історичними і національними традиціями, типологічно відрізнялися:

~ біла — дерев'яна, яка обігрівалась піччю і забезпечувалася трубою для відведення диму.

~ холодна — парковий павільйон для попереднього миття, або приміщення у Л., призначене для миття.

2. Спуск у підпілля під хатою, влаштований з голбця.

3. Товста дошка або колода з врубками, які слугують сходинками (порівн. сходня).

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лазня — [лаз(')н'а] -з(‘)н'і, ор. -знеийу, р. мн. -зеин' Орфоепічний словник української мови
  2. лазня — -і, ж. Спеціально обладнане приміщення для миття людей, проведення гігієнічних, профілактичних і лікувальних заходів. || Миття в такому приміщенні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лазня — ЛА́ЗНЯ, і, ж. Спеціальне приміщення, де паряться і миються. – Змилуйтесь, свате, я в сій зроду лазні не купався (П. Гулак-Артемовський); * У порівн. В палаці була духота, як у лазні (І. Словник української мови у 20 томах
  4. лазня — ЛА́ЗНЯ (приміщення, де паряться та миються), БА́НЯ розм. Челканов доповів, що лазня готова, можна йти митися (І. Микитенко); — Піди в баню, попарся добре, а тоді приходь (О. Донченко). Словник синонімів української мови
  5. лазня — ла́зня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. лазня — ЛА́ЗНЯ, і, ж. Спеціальне приміщення, де паряться і миються. — Змилуйтесь, свате, я в сій зроду Лазні не купався (Г.-Арт., Байки.., 1958, 73); Челканов доповів, що лазня готова, можна йти митися (Мик., II, 1957, 431); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  7. лазня — Ла́зня, -ні, -нею; ла́зні, ла́зень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. лазня — Ла́зня, -ні ж. 1) Баня. Лазня в калу стоїть та людей миє. Ном. № 11285. Гаряче як у лазні. Ном. № 14038. 2) Низенькая хижина съ маленькимъ входомъ, куда можно только пролѣзть. Хата — так неначе лазня. — Що ж се — лазня?... Словник української мови Грінченка