ланка

Ґратчастий проміжок металевої огорожі.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ланка — ЛА́НКА, и, ж. 1. Частина (кільце) ланцюга (у 1 знач.). Оліярник перехилив черпак, і тонюсінький, наче нитка, струмінь оливи почав литися крізь одну з маленьких ланок ланцюжка назад у глек (Ю. Винничук); Одна із залізних ланок лопнула (Д. Білий); // спец. Словник української мови у 20 томах
  2. ланка — Ла́нка, -нки, -нці; ла́нки, ла́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. ланка — ла́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. ланка — ЛА́НКА, и, ж. 1. Складова частина (кільце) ланцюга (у 1 знач.). Ланки тракторної гусениці — найбільш масова і трудомістка деталь (Рад. Укр., 19.VIII 1959, 2); // спец. Окрема деталь машини, механізму. Словник української мови в 11 томах
  5. ЛАНКА — • "ЛАНКА" - літ. група. Утв. 1924 в Києві на основі "Аспису". До неї входили Б. АнтоненкоДавидович, М. Галич, Г. Косинка, В. Підмогильний, Є. Плужник, Т. Осьмачка та ін. Твори учасників "Л." зазнали незаслужених негативних оцінок з боку вульгарно-соціол. Українська літературна енциклопедія
  6. ланка — [ланка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
  7. ланка — Ланка, -ки ж. 1) Звено. 2) Низка монистъ. Вх. Зн. 31. 3) Каждая изъ ямокъ въ землѣ, по которымъ катаютъ мячъ въ дѣтской игрѣ того-же имени. Ив. 34. Словник української мови Грінченка
  8. ланка — (ланцюга) кільце; (механізму) вузол; (в'яжуча) зв'язка; (організаційна) групка, осередок, клітина, підрозділ. Словник синонімів Караванського
  9. ланка — I -и, ж. 1》 Складова частина (кільце) ланцюга (у 1 знач.). || спец. Окрема деталь машини, механізму. || перен. Складова частина чого-небудь цілого. Ланка передачі даних спец. Великий тлумачний словник сучасної мови