ланка
ЛА́НКА, и, ж.
1. Складова частина (кільце) ланцюга (у 1 знач.).
Ланки тракторної гусениці — найбільш масова і трудомістка деталь (Рад. Укр., 19.VIII 1959, 2);
// спец. Окрема деталь машини, механізму.
Тіла, що входять до складу механізму, називаються його ланками (Практ. з машинозн., 1957, 207);
// перен. Складова частина чого-небудь цілого.
Шевченко нещадно бичує всю систему самодержавного ладу, всі його ланки, починаючи з самого вінценосця Миколи І і кінчаючи рядовими, найдрібнішими представниками царської влади (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 165);
Індустріалізація країни, кооперування сільського господарства, культурна революція — такі основні ланки ленінського плану побудови соціалістичного суспільства (Програма КПРС, 1961, 11);
*Образно. Йому уявився весь величезний фронт від Балкан і до північної Норвегії, де армії його країни ведуть невтомну боротьбу з ворогом. І в цьому залізному тисячокілометровому ланцюгу маленькою ланкою стоїть його "Крейсер" (Гончар, III. 1959, 162).
2. перен. Особа, предмет і т. ін., завдяки яким хто-, що-небудь з чимось з’єднуються в одне ціле.
Безстрашний рицар революції Фелікс Дзержинський довгий час був живою ланкою, яка поєднувала російський і польський робітничий рух (Рильський, III, 1956, 56);
Усіма силами душі кликала вона Нур’ялі додому як рідного, як єдину ланку, що зв’язує її з життям (Тулуб, Людолови, І, 1957, 295);
В усіх цих сценах [опери "Украдене щастя" ] важливою зв’язуючою ланкою між героями п’єси та їх односельчанами є гуцульський характер інтонацій (гуцульська гама), синкопа в ритмі та інші ознаки прикарпатської музики (Рад. Укр., 3.1 1961, 4).
3. Найменша організаційна одиниця в якому-небудь об’єднанні.
[Романюк:] А хіба ти не на первій лінії? Твою ланку вся область знає (Корн., Калин, гай, 1950, 9);
З-за лісу навпроти нас вихопилась ланка.. стерв’ятників-бомбардувальників (Ю. Янов., І, 1954, 54);
[Багатенко:] Ланка, стій! Ліворуч. Струнко!.. Товаришу лейтенант, ланка учльотів прибула (Мик., І, 1957, 499).
Значення в інших словниках
- ланка — ла́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ланка — (ланцюга) кільце; (механізму) вузол; (в'яжуча) зв'язка; (організаційна) групка, осередок, клітина, підрозділ. Словник синонімів Караванського
- ланка — [ланка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
- ланка — I -и, ж. 1》 Складова частина (кільце) ланцюга (у 1 знач.). || спец. Окрема деталь машини, механізму. || перен. Складова частина чого-небудь цілого. Ланка передачі даних спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ланка — ЛА́НКА, и, ж. 1. Частина (кільце) ланцюга (у 1 знач.). Оліярник перехилив черпак, і тонюсінький, наче нитка, струмінь оливи почав литися крізь одну з маленьких ланок ланцюжка назад у глек (Ю. Винничук); Одна із залізних ланок лопнула (Д. Білий); // спец. Словник української мови у 20 томах
- ЛАНКА — • "ЛАНКА" - літ. група. Утв. 1924 в Києві на основі "Аспису". До неї входили Б. АнтоненкоДавидович, М. Галич, Г. Косинка, В. Підмогильний, Є. Плужник, Т. Осьмачка та ін. Твори учасників "Л." зазнали незаслужених негативних оцінок з боку вульгарно-соціол. Українська літературна енциклопедія
- ланка — Ла́нка, -нки, -нці; ла́нки, ла́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ланка — Ґратчастий проміжок металевої огорожі. Архітектура і монументальне мистецтво
- ланка — Ланка, -ки ж. 1) Звено. 2) Низка монистъ. Вх. Зн. 31. 3) Каждая изъ ямокъ въ землѣ, по которымъ катаютъ мячъ въ дѣтской игрѣ того-же имени. Ив. 34. Словник української мови Грінченка