літота

(грец. — малість)

Навмисне зменшення деяких деталей, щоб масштабно або пропорційно підкреслити значення інших форм. Вживається в образотворчому мистецтві, а також в архітектурі, скульптурі і декоративному мистецтві.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

літота — літо́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
літота — (від гp. litotes — простота) обpазне пpименшення: жаль кpихти хлiба; слово надається; У Т. Шевченка: Одну сльозу з очей каpих — і пан над панами. Словник стилістичних термінів
літота — -и, ж. Один із засобів підкреслення виразності мови, побудований головним чином на применшенні якої-небудь ознаки предмета; прот. гіпербола. Великий тлумачний словник сучасної мови
літота — ЛІТО́ТА, и, ж. Один із засобів підкреслення виразності мови, побудований головним чином на применшенні якої-небудь ознаки предмета; протилежне гіпербола. Літота властива народному світосприйманню, зафіксованому у фольклорі (казки “Котигорошко”, “Яйце-райце” та ін.) (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
літота — • літота (від грец. λιτότης — простота) 1) Худож. прийом, протилежний гіперболі. Містить применшення ознак або якостей зображуваних предметів, явищ. Як словесна структура... Українська літературна енциклопедія
літота — літо́та, літо́тес (від грец. λιτότης – простота) вид метонімії: зворот мови, протилежний перебільшенню (гіперболі); заміна будь-якого виразу іншим, рівнозначним, але у формі заперечення, напр. «згоден» – «не заперечую». Словник іншомовних слів Мельничука
літота — ЛІТО́ТА, и, ж. Один із засобів підкреслення виразності мови, побудований головним чином на применшенні якої-небудь ознаки предмета; протилежне гіпербола. Поруч з гіперболою в народній сатирі застосовується, хоч і не так часто, літота (Нар. тв. та етн., 4, 1962, 48). Словник української мови в 11 томах