літота

літо́та

• літота

(від грец. λιτότης — простота)

1) Худож. прийом, протилежний гіперболі. Містить применшення ознак або якостей зображуваних предметів, явищ. Як словесна структура, Л. буває порівнянням ("сама ще така, як вузлик", Марко Вовчок), метафорою ("хата на курячих ніжках"), епітетом ("хлопчик-мізинчик"). Худож. своєрідність Л. часто пов'язана з особливостями нац. л-ри, ідіоматичними виразами фольклор. походження ("з макове зернятко", "як кіт наплакав"). Л. поширена у розмовній мові ("з'їв крихту хліба", "до села — рукою подати"). Як і гіпербола, Л. сприяє емоційному виділенню якоїсь характерної ознаки, може мати певний смисловий підтекст.

2) Стилістична фігура, що подає визначення у формі подвійного заперечення ("О не даремно, ні, в степах гули гармати..." В. Сосюра) або замінює будь-який вираз іншим, з часткою "не": "згоден — не заперечую", "з участю — не без участі".

Л. О. Ставицька.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. літота — літо́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. літота — (від гp. litotes — простота) обpазне пpименшення: жаль кpихти хлiба; слово надається; У Т. Шевченка: Одну сльозу з очей каpих — і пан над панами. Словник стилістичних термінів
  3. літота — -и, ж. Один із засобів підкреслення виразності мови, побудований головним чином на применшенні якої-небудь ознаки предмета; прот. гіпербола. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. літота — ЛІТО́ТА, и, ж. Один із засобів підкреслення виразності мови, побудований головним чином на применшенні якої-небудь ознаки предмета; протилежне гіпербола. Літота властива народному світосприйманню, зафіксованому у фольклорі (казки “Котигорошко”, “Яйце-райце” та ін.) (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. літота — літо́та, літо́тес (від грец. λιτότης – простота) вид метонімії: зворот мови, протилежний перебільшенню (гіперболі); заміна будь-якого виразу іншим, рівнозначним, але у формі заперечення, напр. «згоден» – «не заперечую». Словник іншомовних слів Мельничука
  6. літота — ЛІТО́ТА, и, ж. Один із засобів підкреслення виразності мови, побудований головним чином на применшенні якої-небудь ознаки предмета; протилежне гіпербола. Поруч з гіперболою в народній сатирі застосовується, хоч і не так часто, літота (Нар. тв. та етн., 4, 1962, 48). Словник української мови в 11 томах
  7. літота — (грец. — малість) Навмисне зменшення деяких деталей, щоб масштабно або пропорційно підкреслити значення інших форм. Вживається в образотворчому мистецтві, а також в архітектурі, скульптурі і декоративному мистецтві. Архітектура і монументальне мистецтво