ЛІТУРГІЙНА ДРАМА

ЛІТУРГІ́ЙНА ДРАМА

• ЛІТУРГІЙНА ДРАМА

- жанр доби Середньовіччя, переважно західноєвроп., що сформувався в процесі театралізації католицької літургії. Худож. структура Л. д. визначається літург. контекстом. Твори, переважно латиномовні, мали діалогічну форму. Виконувалися кліриками. У Л. д. в основному розроблялися мотиви Євангелія, які склали два цикли: різдвяний (дійства про віфлеємських пастирів, волхвів, пророків, побиття немовлят; Бенедиктбейренське різдвяне дійство) та великодній (дійства про "страсті Христові", відвідини місця його поховання, ходіння до Еммауса та ін.). Поступово розширювалася й збагачувалася тематика Л. д., співвідносячись з ін. датами церк. календаря. Виникли житійні (про св. Миколая), біблійні (про Йосифа; Ісаака, Ревекку та їхніх дітей; Даниїла), есхатологічні (про мудрих і нерозумних дів, антихриста) та ін. дійства. Л. д. 13 ст., виконання якої майже втратило залежність від церк. ритуалу, характеризується перенесенням вистав на міський майдан, нар. мовою, світським складом акторів. До цих, уже напівлітургійних, драм відносять дійства про Воскресіння, Адама, волхвів. Л. д. передувала появі містерії, елементи якої присутні в укр. шкільній драмі.

■ Літ.: Андреев М. Л. Литургическая драма. В кн.: Андреев М. Л. Средневековая европейская драма. Происхождение и становление (X — XIII вв.). М., 1989.

Ю. А. Ісіченко.