мечеть

(араб. — соборне моління)

Храмова будівля для молитов мусульман. Вівтарною частиною (міхрабом) орієнтувалась на священне місто Мекку, де знаходилось головне святилище Кааба, оголошене пророком Мухаммедом киблою — напрямом молитов всіх правовірних. Спостерігались наступні три основні архітектурні типи:

~ колонна — прямокутний двір оточувався галереями, у вівтарній частині влаштовувалось кілька нефів між колонадами;

~ айванна — посеред кожного боку прямокутного двору між галереями влаштовувались високі айвани;

~ купольна — композиційним ядром замість двора являвся просторий зал, перекритий куполом.

За цільовим призначенням М. прийнято розрізняти на: султанські (шахські, ханські, емірські), соборні (п'ятничні), квартальні, домові, поминальні, заміські, похідні, у складі інших споруд чи комплексів (текіє, медресе, караван-сараїв, мавзолеїв).

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

мечеть — ме́четь іменник жіночого роду піч діал. мече́ть іменник жіночого роду молитовний будинок Орфографічний словник української мови
мечеть — МЕЧЕТ, див. ХРАМ. Словник синонімів Караванського
мечеть — I м`ечетьдив. мечет. II меч`еть-і, ж., рідко мечет, -у, ч. Молитовний дім у мусульман. Великий тлумачний словник сучасної мови
мечеть — Церква (мохамедська) Словник чужослів Павло Штепа
мечеть — МЕ́ЧЕТЬ див. ме́чет. МЕЧЕ́ТЬ, і, ж., рідко МЕЧЕ́Т, у, ч. Молитовний дім у мусульман. Ми з Радою були у .. Філіппополі. Се дуже гарний город, в турецькому стилі побудований, з мечетями та мінаретами (Леся Українка); Мечеті були повні туфель і людей... Словник української мови у 20 томах
мечеть — мече́ть (від араб. масджид – місце поклоніння) культова споруда, храм у мусульман. Словник іншомовних слів Мельничука
мечеть — Мусульманський храм, у якому також відбуваються збори, наради, навчання, суди; зазвичай прямокутне подвір'я, оточене галереями, із прилеглим до нього просторим колонним молитовним залом; від IX ст. відомі також ін. форми м. (часто центричні в плані), залежно від регіону; завжди багато декоровані. Універсальний словник-енциклопедія
мечеть — ПІЧ (споруда для опалення приміщення, готування їжі), ПІ́ЧКА розм.; ПІЧУ́РКА розм. (невелика); ГРУ́БА, ГРУ́БКА (для опалення); ПЛИТА́, ПЛИ́ТКА розм. Словник синонімів української мови
мечеть — Мече́ть, -че́ті, -ті, -че́ттю; -че́ті, -тей (ж. р.) і ме́чет, -ту; -чети (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
мечеть — МЕ́ЧЕТЬ див. ме́чет. МЕЧЕ́ТЬ, і, ж., рідко МЕЧЕ́Т, у, ч. Молитовний дім у мусульман. Ми з Радою були у.. Філіппополі. Се дуже гарний город, в турецькому стилі побудований, з мечетями та мінаретами (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
мечеть — Мечеть, (ти ж?) = мечет 1. Оце викопа (запорожець на землянку) яму, обставе її, чим там попало, обліпе, обмаже, поставе мечеть (хліб пекти), зробе кабицю (страву варити) та й живе. КС. 1883. XI. 504. --------------- Мечеть, -ти ж. Мечеть. Буде наш пан турецький до мечети від'їжджати. ЗОЮР. І. 212. Словник української мови Грінченка