1. Словник української мови у 20 томах

мечеть

МЕ́ЧЕТЬ див. ме́чет.

МЕЧЕ́ТЬ, і, ж., рідко МЕЧЕ́Т, у, ч.

Молитовний дім у мусульман.

Ми з Радою були у .. Філіппополі. Се дуже гарний город, в турецькому стилі побудований, з мечетями та мінаретами (Леся Українка);

Мечеті були повні туфель і людей, горів обгорткою коран, скрипіли голосами з мінаретів муедзини, схилялись на схід мулли (Ю. Яновський);

Старий хаджі Бекір-Мемет-Огли, як і всі правовірні, удруге вже подався до мечету (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мечеть — ме́четь іменник жіночого роду піч діал. мече́ть іменник жіночого роду молитовний будинок Орфографічний словник української мови
  2. мечеть — МЕЧЕТ, див. ХРАМ. Словник синонімів Караванського
  3. мечеть — I м`ечетьдив. мечет. II меч`еть-і, ж., рідко мечет, -у, ч. Молитовний дім у мусульман. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мечеть — Церква (мохамедська) Словник чужослів Павло Штепа
  5. мечеть — мече́ть (від араб. масджид – місце поклоніння) культова споруда, храм у мусульман. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. мечеть — Мусульманський храм, у якому також відбуваються збори, наради, навчання, суди; зазвичай прямокутне подвір'я, оточене галереями, із прилеглим до нього просторим колонним молитовним залом; від IX ст. відомі також ін. форми м. (часто центричні в плані), залежно від регіону; завжди багато декоровані. Універсальний словник-енциклопедія
  7. мечеть — ПІЧ (споруда для опалення приміщення, готування їжі), ПІ́ЧКА розм.; ПІЧУ́РКА розм. (невелика); ГРУ́БА, ГРУ́БКА (для опалення); ПЛИТА́, ПЛИ́ТКА розм. Словник синонімів української мови
  8. мечеть — Мече́ть, -че́ті, -ті, -че́ттю; -че́ті, -тей (ж. р.) і ме́чет, -ту; -чети (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. мечеть — МЕ́ЧЕТЬ див. ме́чет. МЕЧЕ́ТЬ, і, ж., рідко МЕЧЕ́Т, у, ч. Молитовний дім у мусульман. Ми з Радою були у.. Філіппополі. Се дуже гарний город, в турецькому стилі побудований, з мечетями та мінаретами (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. мечеть — (араб. — соборне моління) Храмова будівля для молитов мусульман. Вівтарною частиною (міхрабом) орієнтувалась на священне місто Мекку, де знаходилось головне святилище Кааба, оголошене пророком Мухаммедом киблою — напрямом молитов всіх правовірних. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. мечеть — Мечеть, (ти ж?) = мечет 1. Оце викопа (запорожець на землянку) яму, обставе її, чим там попало, обліпе, обмаже, поставе мечеть (хліб пекти), зробе кабицю (страву варити) та й живе. КС. 1883. XI. 504. --------------- Мечеть, -ти ж. Мечеть. Буде наш пан турецький до мечети від'їжджати. ЗОЮР. І. 212. Словник української мови Грінченка