1. Словник української мови у 20 томах

мечик

МЕ́ЧИК¹, а, ч.

Зменш.-пестл. до меч 1.

Данилко бігав по світлиці, ховався під стіл, залазив під лаву, нападав з маленьким мечиком у руках на матір (А. Хижняк).

МЕ́ЧИК², а, ч.

Дерев'яна ударна частина терниці.

– Доброго здоров'я! Спасибі! – обізвалась Мотря з садка, і її руки не переставали ворушити мечик терниці (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мечик — ме́чик 1 іменник чоловічого роду меч ме́чик 2 іменник чоловічого роду ударна частина терниці Орфографічний словник української мови
  2. мечик — див. било Словник синонімів Вусика
  3. мечик — I -а, ч. Зменш.-пестл. до меч 1). II -а, ч. Дерев'яна ударна частина терниці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мечик — МЕ́ЧИК¹, а, ч. Зменш.-пестл. до меч 1. Данилко бігав по світлиці, ховався під стіл, залазив під лаву, нападав з маленьким мечиком у руках на матір (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 46). МЕ́ЧИК² а, ч. Дерев’яна ударна частина терниці. — Доброго здоров’я!... Словник української мови в 11 томах
  5. мечик — Мечик, -ка м. 1) ум. отъ меч. 2) Деревянный ножъ у терлиці; на немъ летаютъ вѣдьмы на лысую гору, откуда выраженіе, обозначающее слишкомъ скорое возвращеніе кого-либо: Ти, мабуть, на мечику літав. Ном. № 5771. 3) Часть п'ял. см. п'яла. Шух. І. 254. Словник української мови Грінченка