мечик
Мечик, -ка
м.
1) ум. отъ меч.
2) Деревянный ножъ у терлиці; на немъ летаютъ вѣдьмы на лысую гору, откуда выраженіе, обозначающее слишкомъ скорое возвращеніе кого-либо: Ти, мабуть, на мечику літав. Ном. № 5771.
3) Часть п'ял. см. п'яла. Шух. І. 254.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мечик — ме́чик 1 іменник чоловічого роду меч ме́чик 2 іменник чоловічого роду ударна частина терниці Орфографічний словник української мови
- мечик — див. било Словник синонімів Вусика
- мечик — I -а, ч. Зменш.-пестл. до меч 1). II -а, ч. Дерев'яна ударна частина терниці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мечик — МЕ́ЧИК¹, а, ч. Зменш.-пестл. до меч 1. Данилко бігав по світлиці, ховався під стіл, залазив під лаву, нападав з маленьким мечиком у руках на матір (А. Хижняк). МЕ́ЧИК², а, ч. Дерев'яна ударна частина терниці. – Доброго здоров'я! Спасибі!... Словник української мови у 20 томах
- мечик — МЕ́ЧИК¹, а, ч. Зменш.-пестл. до меч 1. Данилко бігав по світлиці, ховався під стіл, залазив під лаву, нападав з маленьким мечиком у руках на матір (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 46). МЕ́ЧИК² а, ч. Дерев’яна ударна частина терниці. — Доброго здоров’я!... Словник української мови в 11 томах