1. Словник української мови у 20 томах

мечник

МЕ́ЧНИК, а, ч., іст.

Воїн, озброєний мечем.

Йшли мечники, врочисто несучи Свої прямі, як промені, мечі (М. Бажан);

За дружинниками стояли рядами мечники і лучники – піше військо (А. Хижняк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мечник — ме́чник іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. мечник — -а, ч., іст. Воїн, озброєний мечем. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мечник — Сторож, зброєносець Словник застарілих та маловживаних слів
  4. мечник — У Київській Русі IX-XII ст. мол. дружинник, який виконував деякі судові функції. Універсальний словник-енциклопедія
  5. мечник — МЕ́ЧНИК, а, ч., іст. Воїн, озброєний мечем. Йшли мечники, врочисто несучи Свої прямі, як промені, мечі (Бажан, І, 1946, 305); За дружинниками стояли рядами мечники і лучники — піше військо (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 24). Словник української мови в 11 томах
  6. мечник — Мечник, -ка м. Меченосецъ. Словник української мови Грінченка