мечник
МЕ́ЧНИК, а, ч., іст. Воїн, озброєний мечем.
Йшли мечники, врочисто несучи Свої прямі, як промені, мечі (Бажан, І, 1946, 305);
За дружинниками стояли рядами мечники і лучники — піше військо (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 24).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мечник — ме́чник іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
- мечник — -а, ч., іст. Воїн, озброєний мечем. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мечник — МЕ́ЧНИК, а, ч., іст. Воїн, озброєний мечем. Йшли мечники, врочисто несучи Свої прямі, як промені, мечі (М. Бажан); За дружинниками стояли рядами мечники і лучники – піше військо (А. Хижняк). Словник української мови у 20 томах
- мечник — Сторож, зброєносець Словник застарілих та маловживаних слів
- мечник — У Київській Русі IX-XII ст. мол. дружинник, який виконував деякі судові функції. Універсальний словник-енциклопедія
- мечник — Мечник, -ка м. Меченосецъ. Словник української мови Грінченка