мечоносець
МЕЧОНО́СЕЦЬ, сця, ч.
1. іст. Воїн, озброєний мечем, а також слуга, що носив за лицарем його меч.
Великий мечоносець султанський, і білопрапорні яничари готувалися штурмувати невірних (З. Тулуб).
2. Член духовно-військового лицарського ордену, заснованого у 1202 р. в Лівонії для завоювання Східної Прибалтики і для наступу на руські землі (емблемою ордену було зображення меча і хреста на білому плащі).
Для того щоб продовжувати свої розбійницькі загарбання, Тевтонський орден об'єднався з мечоносцями (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мечоносець — мечоно́сець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- мечоносець — -сця, ч. 1》 іст. Воїн, озброєний мечем, а також слуга, що носив за лицарем його меч. 2》 Член духовно-військового лицарського ордену, заснованого 1202 р. в Лівонії для завоювання Східної Прибалтики і для наступу на руські землі (емблемою ордену було зображення меча і хреста на білому плащі). Великий тлумачний словник сучасної мови
- мечоносець — Мечоно́сець, -но́сця; -но́сці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мечоносець — МЕЧОНО́СЕЦЬ, сця, ч. 1. іст. Воїн, озброєний мечем, а також слуга, що носив за лицарем його меч. Беглер беї Сходу і Заходу, — і силігдар, великий мечоносець султанський, і білопрапорні яничари готувалися штурмувати невірних (Тулуб, Людолови, II, 1957... Словник української мови в 11 томах