1. Орфографічний словник української мови

мечоносець

мечоно́сець

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мечоносець — -сця, ч. 1》 іст. Воїн, озброєний мечем, а також слуга, що носив за лицарем його меч. 2》 Член духовно-військового лицарського ордену, заснованого 1202 р. в Лівонії для завоювання Східної Прибалтики і для наступу на руські землі (емблемою ордену було зображення меча і хреста на білому плащі). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. мечоносець — МЕЧОНО́СЕЦЬ, сця, ч. 1. іст. Воїн, озброєний мечем, а також слуга, що носив за лицарем його меч. Великий мечоносець султанський, і білопрапорні яничари готувалися штурмувати невірних (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  3. мечоносець — Мечоно́сець, -но́сця; -но́сці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. мечоносець — МЕЧОНО́СЕЦЬ, сця, ч. 1. іст. Воїн, озброєний мечем, а також слуга, що носив за лицарем його меч. Беглер беї Сходу і Заходу, — і силігдар, великий мечоносець султанський, і білопрапорні яничари готувалися штурмувати невірних (Тулуб, Людолови, II, 1957... Словник української мови в 11 томах