монументальність

Якість художнього твору, притаманна монументу. Велич і піднесеність звичайно досягаються співвідношенням великих мас і обсягів з дрібними деталями, внаслідок чого посилюється враження крупних форм (див. масштаб), а також засобами симетрії, пропорційності, ритмічності тощо. Осмисленість фізичного простору і виконання з найміцніших матеріалів пов'язані з особливим відчуттям часу, бажанням до довговічності (хоча, Вічність не має тривалості, а всі без винятку матеріали з часом руйнуються). І оскільки монументальні твори, особливо архітектурні, залишаються ще довго жити, незважаючи на те, що їхні творці давно пішли з життя, вони перетворюються не тільки на пам'ятки минулих культур, але одночасно на свідків як довговічності, так і тлінності життя своїх творців, швидкоплинності часу. Внаслідок М. полягає, передовсім, не в композиційних засобах, а в перевазі змісту над формою, у виразі значимості ідей, духовності відносно матеріальною реальності. Тому дріб'язкове, утилітарне або прагматичне не може претендувати на М. З М. сполучаються види образотворчого мистецтва, які звичайно пов'язані з архітектурою або містобудуванням. Передовсім це монументальна скульптура, монументальний живопис, які вже внаслідок свого розташування у штучному середовищі, що створюється для буття багатьох поколінь, отримують специфічні риси і при застосуванні матеріалів, і використанням певних засобів виразності, і прагненням відобразити загальні устремління епохи, вічні ідеали. Якості М. також пов'язані з явищами декоративності.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. монументальність — монумента́льність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. монументальність — -ності, ж. Властивість і якість за знач. монументальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. монументальність — МОНУМЕНТА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Властивість і якість за знач. монумента́льний. В ній [панорамі будівництва] гармонійно поєднувались красиві форми, монументальність і сила (О. Гуреїв); Його [І. Словник української мови у 20 томах
  4. монументальність — МОНУМЕНТА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Властивість і якість за знач. монументальний. В ній [панорамі будівництва] гармонійно поєднувались красиві форми, монументальність і сила (Гур., Друзі.., 1959, 94); Його [І. Словник української мови в 11 томах