обеліск

(грец. — вертел)

Монументальний гранчастий стовп, що звужується догори і має пірамідальне завершення. Його форма походить від давньоєгипетських храмів на честь бога Сонця. О. широко використовувались у європейській архітектурі з Нового часу у якості домінант міського середовища, а також як меморіальні пам'ятки. Звичайно мали чотиригранну форму, нерідко встановлювались на постаментах і п'єдесталах, прикрашались гербами, дошками з присвятними написами.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обеліск — [обеил’іск] -ска, м. (на) -ску, мн. -ские, -ск'іў Орфоепічний словник української мови
  2. обеліск — ПА́М'ЯТНИК (архітектурна чи скульптурна споруда в пам'ять або на честь визначної особи, події); МОНУМЕ́НТ (велична споруда); МЕМОРІА́Л (поховальна або тріумфальна споруда); КОЛО́НА, СТОВП (який формою нагадує стовбур); ОБЕЛІ́СК (чотиригранний). Словник синонімів української мови
  3. обеліск — Стовп, зазвичай чотиригранний, який звужується доверху і закінчується на вершині пірамідою; декоративний мотив; пам'ятник. Універсальний словник-енциклопедія
  4. обеліск — обелі́ск (грец. οβελίσκος) гранчастий кам’яний стовп, що звужується догори і має пірамідально загострену верхівку. Надгробок, пам’ятник, найчастіше загиблим військовим. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. обеліск — ОБЕЛІ́СК, а, ч. Архітектурна споруда, пам’ятник у вигляді чотиригранної колони з пірамідальною вершиною. Мармуровий обеліск з написом про те, що тут в 1854 році воював Лев Толстой, біліє між молодих кипарисів (Кучер, Чорноморці, 1956, 433)... Словник української мови в 11 томах
  6. обеліск — ОБЕЛІ́СК, а, ч. Архітектурна споруда, пам'ятник у вигляді чотиригранної колони з пірамідальною вершиною. Мармуровий обеліск з написом про те, що тут в 1854 році воював Лев Толстой, біліє між молодих кипарисів (В. Словник української мови у 20 томах
  7. обеліск — -а, ч. Архітектурна споруда, пам'ятник у вигляді чотиригранної колони з пірамідальною вершиною. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. обеліск — обелі́ск іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  9. обеліск — див. КОЛОНА. Словник синонімів Караванського
  10. обеліск — Обелі́ск, -ка; -лі́ски, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)