обеліск
ОБЕЛІ́СК, а, ч.
Архітектурна споруда, пам'ятник у вигляді чотиригранної колони з пірамідальною вершиною.
Мармуровий обеліск з написом про те, що тут в 1854 році воював Лев Толстой, біліє між молодих кипарисів (В. Кучер);
Високо в небо піднявся обеліск над могилою Невідомого солдата, біля якої горить вічний вогонь (з газ.);
* Образно. Кипариси здіймали до неба чорні обеліски (З. Тулуб);
* У порівн. Студенти розступились, і великий, як обеліск, студент стояв між двома рядами (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обеліск — обелі́ск іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- обеліск — див. КОЛОНА. Словник синонімів Караванського
- обеліск — [обеил’іск] -ска, м. (на) -ску, мн. -ские, -ск'іў Орфоепічний словник української мови
- обеліск — -а, ч. Архітектурна споруда, пам'ятник у вигляді чотиригранної колони з пірамідальною вершиною. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обеліск — обелі́ск (грец. οβελίσκος) гранчастий кам’яний стовп, що звужується догори і має пірамідально загострену верхівку. Надгробок, пам’ятник, найчастіше загиблим військовим. Словник іншомовних слів Мельничука
- обеліск — Стовп, зазвичай чотиригранний, який звужується доверху і закінчується на вершині пірамідою; декоративний мотив; пам'ятник. Універсальний словник-енциклопедія
- обеліск — ПА́М'ЯТНИК (архітектурна чи скульптурна споруда в пам'ять або на честь визначної особи, події); МОНУМЕ́НТ (велична споруда); МЕМОРІА́Л (поховальна або тріумфальна споруда); КОЛО́НА, СТОВП (який формою нагадує стовбур); ОБЕЛІ́СК (чотиригранний). Словник синонімів української мови
- обеліск — Обелі́ск, -ка; -лі́ски, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обеліск — ОБЕЛІ́СК, а, ч. Архітектурна споруда, пам’ятник у вигляді чотиригранної колони з пірамідальною вершиною. Мармуровий обеліск з написом про те, що тут в 1854 році воював Лев Толстой, біліє між молодих кипарисів (Кучер, Чорноморці, 1956, 433)... Словник української мови в 11 томах
- обеліск — (грец. — вертел) Монументальний гранчастий стовп, що звужується догори і має пірамідальне завершення. Його форма походить від давньоєгипетських храмів на честь бога Сонця. Архітектура і монументальне мистецтво