1. Словник української мови у 20 томах

обеленіти

ОБЕЛЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., діал., зневажл.

Здуріти.

– Що з Толькою Турбаєм діється, того й сам дідько не розбере. Просто обеленів, та й годі (М. Руденко);

* У порівн. Подивився Гус на па́пи Та й вийшов з палати!.. “Побороли! побороли!..” – Мов обеленіли. “Автодафе! автодафе!..” Гуртом заревіли (Т. Шевченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обеленіти — обелені́ти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. обеленіти — див. сердитися Словник синонімів Вусика
  3. обеленіти — ЗДУРІ́ТИ розм. (втратити здатність ясно сприймати, розсудливо міркувати, діяти і т. ін.), ОДУРІ́ТИ розм., ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ розм., ОЧМАНІ́ТИ розм., ОЧАМРІ́ТИ розм., ОЧМАРІ́ТИ розм., ЗАЧМЕЛІ́ТИ розм., ОШАЛІ́ТИ розм., ОЧУМІ́ТИ розм., УЧА́ДІТИ (ВЧА́ДІТИ) розм. Словник синонімів української мови
  4. обеленіти — ОБЕЛЕНІ́ТИ, і́ю, і́є, док., діал., зневажл. Здуріти. — Що з Толькою Турбаєм діється, того й сам дідько не розбере. Просто обеленів, та й годі (Руд., Остання шабля, 1959, 487); *У порівн. Подивився Гус на па́пи Та й вийшов з палати!.. "Побороли! побороли!. Словник української мови в 11 томах