олтар

(лат. — підвищення)

Те саме, що і вівтар.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. олтар — олта́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. олтар — ОЛТА́Р, я́, ч., церк. Те саме, що вівта́р. Іфігенія ворушить багаття на олтарі, щоб ясніше горіло, поправляє покраси (Л. Укр., І, 1951, 160); Олтар зостався од старої церкви. Він давнішній і закруглений; до його вже потім приставлена новіша церква (Н. Словник української мови в 11 томах
  3. олтар — ОЛТА́Р, я́, ч. Те саме, що ві́вта́р. Іфігенія ворушить багаття на олтарі, щоб ясніше горіло, поправляє покраси (Леся Українка); Олтар зостався од старої церкви. Він давнішній і закруглений; до його вже потім приставлена новіша церква (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  4. олтар — див. вівтар Словник церковно-обрядової термінології
  5. олтар — Вівтар Словник чужослів Павло Штепа
  6. олтар — ВІВТА́Р (у давніх народів — місце для жертвоприношень), ЖЕРТО́ВНИК, ОЛТА́Р заст. Скоро завважила (жертва) батька, що край вівтаря похилився В тузі незмірній (М. Зеров); Майдан став схожий на страшний жертовник вавилонських богів (І. Словник синонімів української мови
  7. олтар — Східна частина храму, де міститься престол Словник застарілих та маловживаних слів
  8. олтар — -я, ч., церк. Те саме, що вівтар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. олтар — прино́сити (склада́ти) / принести́ (скла́сти) на ві́вта́р (на олта́р) чого, чий, що, уроч. Віддавати, не шкодуючи, найдорожче в ім’я великої мети, суспільних ідеалів тощо. Фразеологічний словник української мови