олтар
ВІВТА́Р (у давніх народів — місце для жертвоприношень), ЖЕРТО́ВНИК, ОЛТА́Р заст. Скоро завважила (жертва) батька, що край вівтаря похилився В тузі незмірній (М. Зеров); Майдан став схожий на страшний жертовник вавилонських богів (І. Нечуй-Левицький); Стає (Іфігенія) перед олтарем (Леся Українка).
ВІВТА́Р (відокремлене іконостасом підвищення в церкві, де розташований престол), ОЛТА́Р заст., ПРИДІ́Л (боковий вівтар). Церква була порожня, Прокопенко кашлянув і попрямував до вівтаря (О. Довженко); Піп з чашею пішов ув олтар (Панас Мирний); Похований (князь Володимир) у церкві Святої Богородиці в приділі святого Клемента (П. Загребельний).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- олтар — олта́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- олтар — див. вівтар Словник церковно-обрядової термінології
- олтар — -я, ч., церк. Те саме, що вівтар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- олтар — Вівтар Словник чужослів Павло Штепа
- олтар — ОЛТА́Р, я́, ч. Те саме, що ві́вта́р. Іфігенія ворушить багаття на олтарі, щоб ясніше горіло, поправляє покраси (Леся Українка); Олтар зостався од старої церкви. Він давнішній і закруглений; до його вже потім приставлена новіша церква (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
- олтар — Східна частина храму, де міститься престол Словник застарілих та маловживаних слів
- олтар — прино́сити (склада́ти) / принести́ (скла́сти) на ві́вта́р (на олта́р) чого, чий, що, уроч. Віддавати, не шкодуючи, найдорожче в ім’я великої мети, суспільних ідеалів тощо. Фразеологічний словник української мови
- олтар — ОЛТА́Р, я́, ч., церк. Те саме, що вівта́р. Іфігенія ворушить багаття на олтарі, щоб ясніше горіло, поправляє покраси (Л. Укр., І, 1951, 160); Олтар зостався од старої церкви. Він давнішній і закруглений; до його вже потім приставлена новіша церква (Н. Словник української мови в 11 томах
- олтар — (лат. — підвищення) Те саме, що і вівтар. Архітектура і монументальне мистецтво