олово

О́ЛОВО (м'який легкий матеріал сріблясто-білого кольору, який використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін.), О́ЛИВО, ЦИ́НА заст. Лучче око золота, ніж камінь олова (приказка); В тодішньому (польському) таборі певне було більше срібла, ніж олива в кулях (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. олово — о́лово іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. олово — 1. цина 2. це див. свинець Словник чужослів Павло Штепа
  3. олово — -а, с. М'який, легкий метал сріблясто-білого кольору, що його використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. олово — О́ЛОВО, а, с. 1. М'який, легкий метал сріблясто-білого кольору, який використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  5. олово — Sn, хіміч. елемент з атомним числом 50; утворює алотропні форми: сіре о. має напівпровідникові властивості, біле о. сріблясто-білий пластичний метал густиною 7,30 г/см3; в звичайних умовах... Універсальний словник-енциклопедія
  6. олово — О́лово = о́ливо, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. олово — О́ЛОВО, а, с. 1. М’який, легкий метал сріблясто-білого кольору, який використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін. Словник української мови в 11 томах