олово
О́ЛОВО, а, с.
1. М’який, легкий метал сріблясто-білого кольору, який використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін.
Троянці так і учинили; На вал колоддя накотили І різний приправляли вар; Олію, дьоготь кип’ятили, Живицю, олово топили, Хто лізтиме, щоб лить на твар (Котл., І, 1952, 215);
Олово йде на виготовлення жерсті, для лудіння металевих предметів, виготовлення припоїв, для виробництва різних сплавів (Ек. геогр. СРСР, 1957, 43).
2. заст. Свинець.
Ішли з Криму на Січ килими, сап’яни, тютюн.., зброя, олово, горіхи, мигдаль (Тулуб, Людолови, І, 1957, 400);
*У порівн. Голова хлопцеві була важка, наче налита оловом (Бурл., О. Вересай, 1959, 21).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- олово — о́лово іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- олово — 1. цина 2. це див. свинець Словник чужослів Павло Штепа
- олово — -а, с. М'який, легкий метал сріблясто-білого кольору, що його використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- олово — О́ЛОВО, а, с. 1. М'який, легкий метал сріблясто-білого кольору, який використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- олово — Sn, хіміч. елемент з атомним числом 50; утворює алотропні форми: сіре о. має напівпровідникові властивості, біле о. сріблясто-білий пластичний метал густиною 7,30 г/см3; в звичайних умовах... Універсальний словник-енциклопедія
- олово — О́ЛОВО (м'який легкий матеріал сріблясто-білого кольору, який використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін.), О́ЛИВО, ЦИ́НА заст. Лучче око золота, ніж камінь олова (приказка); В тодішньому (польському) таборі певне було більше срібла, ніж олива в кулях (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
- олово — О́лово = о́ливо, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)