панікадило

(грец. — чисельність свічок)

Велика люстра зі свічками у християнській церкві, підвісний світильник (порівн. полікадило, хорос). Встановлена у середохресті або підкупольному просторі символізувала славу Небесної тверді.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панікадило — панікади́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. панікадило — Висячий церковний світильник із понад 12-ма свічками чи лампадами, розташований у центральній частині храму, головний світильник храму; розм. павук Словник церковно-обрядової термінології
  3. панікадило — -а, с. Велика люстра зі свічками або стоячий канделябр перед іконами, звичайно в церкві. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. панікадило — ПАНІКАДИ́ЛО, а, с. Велика люстра або свічник у церкві. Спалахнуло [полум'я свічок] на високому іконостасі до самої бані, розтопило на щире золото іконостас і повисло під банями огняними краплями на панікадилах (І. Словник української мови у 20 томах
  5. панікадило — ПАНІКАДИ́ЛО, а, с. Велика люстра з свічками або стоячий канделябр перед іконами, звичайно в церкві. Спалахнуло [полум’я свічок] на високому іконостасі до самої бані... Словник української мови в 11 томах
  6. панікадило — Панікадило, -ла с. = паникадило. Словник української мови Грінченка