панікадило
ПАНІКАДИ́ЛО, а, с. Велика люстра з свічками або стоячий канделябр перед іконами, звичайно в церкві.
Спалахнуло [полум’я свічок] на високому іконостасі до самої бані, розтопило на щире золото іконостас і повисло під банями огняними краплями на панікадилах (Н.-Лев., II, 1956, 333);
Древньоруські ливарники виготовляли… панікадила з складними мереживними візерунками (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 417);
Три батюшки служили, а благочинний за головного, ризи сіяли золотом, панікадило горіло, півчі трохи церкви не рознесли (Мик., Кадильниця, 1959, 58);
*У порівн. На високій стелі висіла велика, наче в церкві панікадило, люстра, а стіни були завішені безліччю картин в позолочених рамах (Іщук, Вербівчани, 1961, 73).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- панікадило — панікади́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- панікадило — Висячий церковний світильник із понад 12-ма свічками чи лампадами, розташований у центральній частині храму, головний світильник храму; розм. павук Словник церковно-обрядової термінології
- панікадило — -а, с. Велика люстра зі свічками або стоячий канделябр перед іконами, звичайно в церкві. Великий тлумачний словник сучасної мови
- панікадило — ПАНІКАДИ́ЛО, а, с. Велика люстра або свічник у церкві. Спалахнуло [полум'я свічок] на високому іконостасі до самої бані, розтопило на щире золото іконостас і повисло під банями огняними краплями на панікадилах (І. Словник української мови у 20 томах
- панікадило — (грец. — чисельність свічок) Велика люстра зі свічками у християнській церкві, підвісний світильник (порівн. полікадило, хорос). Встановлена у середохресті або підкупольному просторі символізувала славу Небесної тверді. Архітектура і монументальне мистецтво
- панікадило — Панікадило, -ла с. = паникадило. Словник української мови Грінченка